Звернення єпископа Одеського і Балтського Марка з нагоди 80-ої річниці вшанування Голодомору в Україні. - 22 Листопада 2013 - cerkvainfo.od.ua
Вітаю Вас, Гість! Реєстрація RSS

Четвер, 08.12.2016
Головна » 2013 » Листопад » 22 » Звернення єпископа Одеського і Балтського Марка з нагоди 80-ої річниці вшанування Голодомору в Україні.
02:09
Звернення єпископа Одеського і Балтського Марка з нагоди 80-ої річниці вшанування Голодомору в Україні.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми вшановуємо скорбний день - 23 листопада остання субота осені. В цей сумний  день Україна запалить мільйони свічок в пам'ять про  80-ті роковини жертв голодомору. Голодомор 1932-1933 рр. це були найжорстокіші, найтрагічніші часи для українського  народу. Голодомор, який спричинив нестерпний, жах,  біль,  страх. Приблизно за 500 днів загинули мільйони безневинних жертв від голоду.

На сьогоднішній день ми сміливо визнаємо, що саме політика  стала причиною геноциду, який навмисно організований радянською владою, для того щоб зруйнувати незалежні селянські господарства, перешкоджати  протистояння радянській владі, а найголовніше це ліквідувати селянство як основу української нації і національного відродження, що і призвело  мільйони смертей  у сільській місцевості на території Української землі.

    Як свідчать  документальні джерела, що урожай  в Україні був, але радянський уряд масово продавав збіжжя та інші сільськогосподарські культури за кордон. Щоб вижити, селяни змушені були вдаватися до саботажу хлібозаготівель, у відповідь уряд посилив репресії у село було направлено «буксирні бригади»  в яких задача була одна-відібрати у селян все, до останнього. Після приїзду  В’ячеслава Молотова, - голова Раднаркому СРСР, до України восени 1932 року, з нашої держави вивезли все, що тільки можливо, але Сталін присилає Лазаря  Кагановича, 1-й секретар ЦК КП(б) України , за участі якого 29 грудня  1932року відбувається засідання Політбюро ЦК  КПБ(у), на якому ухвалюється рішення забрати з України все, в тому числі й посівний матеріал з колгоспів. Збереглося свідчення про те , що восени 1932року організовувалися з України, так звані зелені ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами, харчуваннями  до жовтневих свят. З України вивозили навіть квашені огірки та помідори. Таким чином  наші предки залишилися приреченими на голодну смерть . За розпорядженням уряду  заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялась продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося  на 10 років ув’язнення   і смертна кара за розкрадання колгоспного майна. Навіть за жменьку зерна платилися життям.  Невдовзі з’явився закон про «боротьбу зі спекуляцією» для тих селян, які намагались обміняти свої речі на харчі в місті, передбачалось ув’язнення в концтаборах від 5 до 10 років, а купити  продукти вони не могли так як з 1928 року продовольство  в містах розподілялося за картками. Наші предки опинились в безвихідному становищі.

На початку 1933р. зовсім  залишилися без хліба, їли все підряд :мишей, горобців, кору дерев, котів, собак, жаб, слимаків і вмирали від тяжких шлункових захворювань, також часто зустрічалися випадки людоїдства і трупоїдства ;селяни божеволіли від голоду їли власних    та чужих дітей. Але тоталітарна влада нічого не зробила для порятунку людей, навіть не прийняла допомогу від інших країн,  а навпаки ще армія оточила українські міста, щоб селяни не мали змоги вибратися у інші регіони СРСР, насамперед, до Росії. Для цього ввели паспортну систему , та заборону на продаж залізничних квитків. Не знайшовши порятунку в місті селяни  просто вмирали на вулицях.

Це переконливий доказ, що саме політика завдала важкої долі як для українського народу, так і для церкви. У роки  голодомору 1932-1933рр. влада розгорнула політичні репресії проти релігії. Вже на середині 30-х рр. Україна стала регіоном, де церковна  організація була найбільш зруйнованою  і духовенство опинилось в критичному стані. Таким чином, боротьба проти церкви під час голоду вписувалася у загальну картину примусової колективізації українського села і знищувала найбільш сильних осередків релігійного життя, які були здатні справляти свій ідейний вплив у суспільстві. Закриття церков призвело до усунення більшої частини віруючих від традиційних обрядових практик,викоріненням усталених форм православної організації суспільства.  Через це в суспільстві почала зростати бездуховність, але наші предки пройшовши через великі  муки і страждання, все таки зуміли перемогти і подарувати нам майбутнє та зберегти православний спосіб життя і віру. В цей скорбний день Православна Церква молиться за всіх убитих голодом, щоб Господь пом’янув всіх мучеників в Своїм Царстві Небесному. Наш обов’язок - пам’ятати про минуле задля майбутнього, і вшанувати цей день,як день плачу і скорботи  в Україні  і донести пережиту катастрофу нашими земляками до наших дітей та онуків, щоб вони у подальшому,  ніколи не допустили такої страшної трагедії.   Тож низький уклін Вам, невинні жертвам голодомору, за те що не дали втратити майбутнє. Вічна їм пам'ять.

 
Керуючий Одесько-Балтською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату Єпископ Марк.